Не знаю, наскільки довго зможу відчувати себе людиною, в вічність більше не вірю. Але чим погано жити моментом? Відчувати те, що діється саме зараз і не думати про завтра? Забувати слова, плутати думки, сміятись зі своєї невпевненості? Так чудово, бути тим, ким ти є.
Інколи я надто серйозно відношусь до таких моментів, це все через минуле, яке важко забути. Але ось ця теперішня дитячість, нерішучість і мрія - те, чого завжди хотілось. Бути персонажем дитячих казок набагато цікавіше, ніж героєм дорослих мелодрам. Діти завжди справжні:)
