неділя, 12 серпня 2012 р.

  8 серпня. Ліс, сонце, поодинокі дерева, нудна сцена позаду пагорба...А я закохалась. Ось так, в один момент, забувши все, що було раніше. І вже без сумнівів, зовсім чесно. Ми з ним схожі, дуже навіть, мабуть саме це настільки сильно зачепило.
 Дивно трохи - два місяці відходила від безтямного кохання, не хотіла ніяких стосунків найближчі пару років, і неочікувано різко змінила свою позицію. Люблю? Таки насправді люблю. Він зі мною не такий, як завжди. Настільки приємно розуміти, що кохана  людина поряд з тобою повністю змінюється і це тільки заради тебе. Чи надовго? Хто його знає, в цей раз не буду думати наперед.
 Єдине - важко бачитись кілька разів в місяць. От чому найрідніші люди живуть за сотні кілометрів?
 А ще...Підкамінь був фантастичний) Як би не чудова компанія, ми з Лорою вже давно напились би від нічого робити. А так - чудові моменти, повно вражень і температура 39))))





середа, 1 серпня 2012 р.



 Я вже повністю заплуталась в собі і без найменшого поняття як би це вилізти з власних думок. В моєму житті з'явилось троє чудових людей, без яких життя здається безнадійно сірим, але проблема в тому, що...вони...не зовсім друзі. Точніше з моєї сторони дружба і тільки. Ну не можу переключитись на когось, поки люблю, хоч і дуже стараюсь забути. Майже попустилась зі свого безмежного кохання (хоча кого я обманюю? ні краплі не попустилась) і навіть перестала плакати. Як би не моя Лора - я вже давно повішалась би десь в глухому кутку.  Вона завжди підтримає і нагодує бананами:)