середа, 28 грудня 2011 р.

Не важливо скільки днів у твоєму житті,
важливо скільки життя у твоїх днях.
Цю фразу я почула дуже давно і неодноразово в переконувалась в її правдивості. В свої шістнадцять років важко досягти омріяних цілей, але цілком реально мати достатньо для того, щоб не бути залежним від завтрішнього дня. Замість нудного протирання штанів біля телевізора ми можемо...ну хоча б просто нарешті прибрати в квартирі, викинути гору дрібничок, приготувати щось смачненьке, погуляти з друзями і купити подарунки на Новий рік. Тут люди поділяться на три типи:
- о, я якраз цим займаюсь!
- та ну, завтра зроблю.
- це все за один день???
І хто з них матиме більше вільного часу, радості і вражень? Ті, хто завмер перед екраном, чи ті, хто намагався прожити 24 години по максимуму? Думаю, всі знають правильну відповідь:)
 Один мій друг якось розказав, що їдучи в електричці, зав'язав розмову з дідусем, який сидів навпроти. Вони розповідали один одному про себе, бесідували на різні теми, але коли хлопець закінчив розповідь про свої подорожі і враження, , чоловік задумався "А що в цьому житті можу пригадати я?".
Так ось, не варто відкладати все на завтра, наступний тиждень, через місяць і т.д., що б це не було - давня мрія чи канапка з сиром.


понеділок, 19 грудня 2011 р.


До Нового року ще 11 днів, а потім на мене чекає Славське і сноуборд ^_^ Поїду напевно точно:) Там же все так мило: снігу по коліна, гірські схили, маленькі будиночки, кольорові люди.
А якщо не вийде поїхати - буду щодня намотувати кола на катку. Також варіант, але менш бажаний...
Гірськолижні бази добряче заміняють фестивалі, а я ж без нових знайомств жити не можу:) Мене чимось чіпляють саме перші хвилини спілкування, зі старими друзями таких відчуттів нема, але не завжди нові надовго залишаються в пам'яті і плині життя.
Настрій абсолютно не новорічний, це підсилює ще й зовсім не зимова погода і відсутність посмішок у оточуючих. Вже писала, що з'являється враження, ніби люди на ходу засинають. Хоча з таким дощем за вікном і в депресію впасти не важко.)
Навіть тематичні засніжені фото не хочеться викладати, тому нехай буде літнє :)

субота, 17 грудня 2011 р.


Зима взагалі знахабніла. Ніякого снігу, холоду, замерзлих вікон...Бе! А моя застуда - хороший привід нікуди не ходити) Вже  тиждень  провалялась в ліжку, залишилось тільки ще 5 днів чемно відсидіти на уроках. І з усмішкою чеширського кота бігти назустріч канікулам:) 
Дивує те, що поза школою я з надзвичайною легкістю освоюю англійську і японську, встигаю трішки вивчити історію, написати кілька віршів, домалювати кілька фрагментів на стіні...за один день. З настроєм і повними щастя штанами:) Та комусь же захотілось вигадати кляту школу! Ще й не відкрутишся від того, бо кожен зобов'язаний пережити це маленьке пекло. Я розумію, що класу десь до 9 варто вивчати всі обов'язкові предмети, але чому в старших класах не можна зробити певні профілі, де учні відвідуватимуть тільки потрібні їм заняття? От навіщо здались мені косинуси і параболи? Чи хімічні реакції якихось солей з якимись неметалами? Колись навіть не згадаю...Але зараз "треба вчити для атестату". Чесно кажучи, рідко роблю алгебру, геометрію, хімію і фізику. Не тому, що дуже лінь, просто мало розумію, хіба фізика нічого так, по аналогії задачі обчислити можу. Мама вже змирилась, більше не кричить за оцінки. Зрозуміти мене їй було важко, я ж раніше закінчувала *прокляті 9 місяців* відмінницею. ))) 

 Нічого, всього-лише півтора року відівчитись, а далі універ...Тобто знову 5 років тихого жаху, але хто зна, може сподобатись)

А поки іду вчитись поганому:)))

субота, 10 грудня 2011 р.


Настрій якийсь такий...кольоровий) Слухаю давно забуті групи, які навіюють літо. А ще пригадала, як влітку хотілось відчути справжнісіньку свободу. І в результаті дійшло до того, що я стала залежною незалежністю. Мабуть, бути вільним птахом неможливо, коли вже народився людиною. Але ж можна стати хоч трохи чистішим, викинувши з голови всілякий непотріб, а саме жорсткі стереотипи, принципи, які обмежують щастя і зайві думки. Нехай залишиться більше простору для мрій) 
Помітила також цікаву закономірність - чим відкритіший і правдивіший ти до світу, тим кращі люди тебе оточують. Правда, родичі, яким я розповіла про свою здогадку, швиденько все заперечили і довго-довго пояснювали, що життя жорстоке, темне, плоске і т.д. Вірю поки що собі, маю ж право побути наївною))))

пʼятниця, 9 грудня 2011 р.


З надією на хороший день, я нахабно пішла з останніх уроків. І відразу ж зрозуміла, що такий приємний початок обов'язково ховає за собою якусь нову підступність.) Вдома тихо і спокійно, навіть не хотілось нікуди іти, але пропускати літературний гурток вже точно не варто. Все було б нічого, як би ми не просиділи близько години без викладача, і почали б рівно о 17.30, а не о 19 "з копійками".
Після мого такого-собі майже дебюту (бо читаю "на публіку" тільки вдруге) біля Нептуна чекали мою не-буду-казати-що Лора і Леся. Чомусь Чілдрен і Наталя не прийшли, але то не біда, нам втрьох було дуже навіть добре....спочатку. 
Про подальші події не буду говорити, бо...це не дуже гарно виглядатиме з моєї сторони ( хоча побачене вартувало б цілої сторінки).
І от прийшла додому надто швидко, зла, як запханий в мікрохвильовку Вінні-Пух. Зате змогла трішки доробити малюнки на стіні. Залишилось всього більш ніж півстіни:) Думаю, за два тижні справлюсь) 
А поки ось: 



Нагадує дитячий садочок, егеж?))))

четвер, 8 грудня 2011 р.


Вже через кілька годин мені виповниться 16. Але аж ніяк не "sweet".
Майже доросла. Майже трохи. Сумно. Так приємно завжди бути дитиною:) Звичайно, всередині нічого не зміниться, але паспорт чесно розповідатиме всім, що безсоромна і зовсім вже дивна поведінка аж ніяк не вписується в образ дівчинки-трішки-дівчини. Жах, правда ж?:)

Плани пусті і білі, як стіни психлікарні. Тому буду завтра просто гуляти містом з пінгвіном (Лорою, тобто). 

пʼятниця, 2 грудня 2011 р.


Нарешті! Зима! І все було б чудово, як би я не захворіла...Чомусь завжди перед самим днем народження ритуально починається кашель і піднімається температура. Ну...інакше і бути не може, пора би вже змиритись зі своїми фейлами.) 
До ДН ще рівно 7 днів...6 навіть, але мабуть не буде ніяких божевільних задумів, просто школа, просто літ. гурток, просто я і Лора. Все. Взагалі-то мені все-рівно, бо якось не хочеться шумних паті. Новий рік зовсім скоро, там і відірвусь.) 
Останнім часом почала старанно вчити японську і англійську, всюди ношу з собою міні-словнички, повторюю слова, намагаюсь писати речення. Щось виходить) В майбутньому хочу взятись ще за німецьку, латинь і французьку. Ех..мрії) 
Два дні не бачила свою Лорку, встигла вже конкретно засумувати. Чи є десь ще такі подруги, як ми? :)  Нам не набридає всюди бути разом, деякі люди навіть сестрами називають) А ще...круто розуміти іншу людину краще за себе.