середа, 28 грудня 2011 р.

Не важливо скільки днів у твоєму житті,
важливо скільки життя у твоїх днях.
Цю фразу я почула дуже давно і неодноразово в переконувалась в її правдивості. В свої шістнадцять років важко досягти омріяних цілей, але цілком реально мати достатньо для того, щоб не бути залежним від завтрішнього дня. Замість нудного протирання штанів біля телевізора ми можемо...ну хоча б просто нарешті прибрати в квартирі, викинути гору дрібничок, приготувати щось смачненьке, погуляти з друзями і купити подарунки на Новий рік. Тут люди поділяться на три типи:
- о, я якраз цим займаюсь!
- та ну, завтра зроблю.
- це все за один день???
І хто з них матиме більше вільного часу, радості і вражень? Ті, хто завмер перед екраном, чи ті, хто намагався прожити 24 години по максимуму? Думаю, всі знають правильну відповідь:)
 Один мій друг якось розказав, що їдучи в електричці, зав'язав розмову з дідусем, який сидів навпроти. Вони розповідали один одному про себе, бесідували на різні теми, але коли хлопець закінчив розповідь про свої подорожі і враження, , чоловік задумався "А що в цьому житті можу пригадати я?".
Так ось, не варто відкладати все на завтра, наступний тиждень, через місяць і т.д., що б це не було - давня мрія чи канапка з сиром.


Немає коментарів:

Дописати коментар