неділя, 3 червня 2012 р.

Інколи так хочеться виплеснути все назовні! Прокричати на весь світ про свої проблеми і голосно заплакати, аби тебе пожаліли, обійняли і заспокоїли. Але кому потрібні ті слова? Крики душі? Кому потрібен хтось, окрім себе??? Ось так і залишається просто тримати в собі всю грязюку, накопичену за життя. З часом її все більше і більше, а тоді ми дивуємось, чому стали такими жорстокими. Мабуть, всі колись думали про самогубство, плакали через нещасливе кохання, напивались після проваленого екзамену чи картали себе за власні недоліки. І знову все залишалось всередині. В собі. А ще ті дурнуваті комплекси...Очі, губи, ніс, фігура, волосся, усмішка - всім природа обділила, то ж пора знищити її, так? Повсюди ненависть, злість, безсердечність. Не світ такий, а люди.
 Та і я  зараз зла на все, пишу і плачу. Зі сльозами зникає біль і серце потрохи звільняється від бруду. З'являється легкість, усмішка, блиск в очах. Здається, вже майже добре...
Зараз би ще декого обійняти для повного щастя)

Listen or download Blessthefall Rise Up for free on Prostopleer

Немає коментарів:

Дописати коментар